Вступивши до нашого коледжу, ми довгий час мріяли про поїздку групою по визначних місцях України. І от, 10 листопада, ми, студенти Тлумацького коледжу Львівського НАУ, разом з нашим куратором Гуцуляк Мирославою Михайлівною та викладачем української мови та літератури Кітурою Світланою Антонівною вирушили на екскурсію. Свій маршрут ми розпочали з Хотинської фортеці. І хоча зранку був туман, місто Хотин, туристичною перлиною якого є одне з семи чудес України – Хотинська фортеця, зустрів нас ясною та сонячною погодою. Була проведена чудова екскурсія по древній споруді на найвищому березі річки Дністер.
Хотин — місто на правому березі Дністра, районний центр Чернівецької області. Відоме своєю фортецею 13 — 18 століття, що збереглася до наших днів. Сьогодні на території фортеці розташований Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця»
Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у 10 столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі, у зв'язку з приєднанням до неї буковинських земель.
Форт, який згодом було перебудовано у фортецю, знаходився на важливих транспортних шляхах, що з'єднували Київ з Пониззям, пізнішим Поділлям, і Придунав'ям.
Укріплення було споруджено на кам'янистому мисі, утвореному високим правим берегом Дністра і долиною впадаючої дрібної притоки. На початку воно являло собою замкнений земляний вал з дерев'яними стінами і оборонними спорудами. Завданням форту було оборона поселення Хотин і переправи через річку. Перша кам'яна фортеця була невеликою. Вона була розташована на самому мисі, там де сьогодні стоїть північна башта, і простягалася на південь до теперішнього комендантського палацу. Впродовж століть ця фортеця була таким собі «Феніксом», її неодноразово піддавали реконструкції та розширенню, вона потерпала і зазнавала руйнації від рук завойовників і знов відбудовувалася.
Намилувавшись краєвидами та самою фортецею, ми поїхали до окраси Буковини – міста Чернівці.
Чернівці — політичний, культурний і релігійний центр Буковини, адміністративний центр Чернівецької області. Місто розташоване на південному заході України за 40 км від румунського кордону. Впродовж віків Чернівці сформувались як місто з унікальною різностильовою архітектурою, багатою культурною спадщиною і толерантною атмосферою. Його планування при значних перепадах у рельєфі створює розмаїття краєвидів, обрій яких ускладнюють куполи храмів різних конфесій та годинникова вежа міської ратуші. Вгору від річки Прут тягнуться старовинні вулички, звивисті, зламані крутими поворотами. На пологій частині схилу вони утворюють густу вуличну мережу, прорізану широкими магістралями, що ведуть до Центральної площі Чернівців. Екскурсія історичним середмістям австрійської доби дала змогу ознайомитися з архітектурним ансамблем XIX — початку XX століть, який відомий своїми стильними сецесійними будовами, створеними представниками віденської школи модерну Отто Ваґнера.
Можна багато разів побувати на Калинівському ринку в Чернівцях, знати всі міські вулиці та провулки, але якщо ти не побачив Резиденції - Чернівців ти, вважай, не бачив.
Архітектурною перлиною Чернівців по праву вважається ансамбль колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації, який включений до списку об'єктів всесвітньої культурної спадщини UNESCO.
Зараз в старих стінах Резиденції розміщений Чернівецький Національний державний університет імені Юрія Федьковича.
З першого погляду ця споруда вразила нас архітектурною оздобою.
Ця будівля 6 корпусу, де зараз розміщений географічний факультет університету, схожа на казкову.
Ми по-доброму позаздрили тим студентам, які там навчаються.
Також справляє враження внутрішня оздоба коридорів.
Мармурова, Блакитна та Червона зали вразили нас своєю колоритністю, і навіть після сотого відвідування емоції від побаченого переповнюють душу.
«Мармурова зала» Резиденції митрополитів
Після реставрації в 1963 році «Мармурова зала» змінила свій вигляд, проте й нині вона вражає своєю неповторною красою. Сьогодні можна милуватися відреставрованими декораціями поліхромно розписаної дерев'яної стелі та дрібними структурними деталями на склепіннях, пілястрах, фризах чи капітелях.
Всіх зацікавила інформація про венеціанські дзеркала у Червоній залі. За повір’ям, жінки, які дивляться у ці дзеркала - виглядають молодшими років на 5, а чоловікам прощаються всі гріхи.
У одній з будівель знаходиться церква неймовірної краси, із однією з найкращих акустик.
Там проходять заняття студентів теологічного відділення з церковного співу.
А ще нас вразили алеї , які були оформлення в французькому та англійському стилях. Відвідали Парк Резиденції та паркові будівлі, що є пам'яткою архітектури національного значення.
Дендропарк, площею близько 5 гектарів, було сплановано у ландшафтному стилі одночасно з резиденцією. Доглядали за ним найкращі садівники з обов'язковою вищою освітою. Його початком є природній майданчик із дивовижними пірамідальними туями, у центрі якого встановлено бронзове погруддя Йозефу Главці.
За ним, пересохший в 1970-ихроках, дев'ятиметровий колодязь у якому колись була мінеральна вода. Поруч росте стара ялина — ровесниця парку. Біля неї — два фонтани.
На уроках української літератури ми вивчали біографію Ольги Кобилянської, і знали, що відома письменниця проживала в Чернівцях. Тому вирішили відвідати вулицю ім. Ольги Кобилянської.
Це одна із головних окрас стародавнього міста Чернівці – мальовнича пішохідна вулиця, яка простягається через центр і прогулятися якою – суцільне естетичне задоволення. В честь великої української письменниці її назвали таки недаремно. Дорога тут встелена бруківкою, по ліву і праву її сторону поселилися бутіки, кінотеатр, кафешки і ресторанчики, кілька сувенірних та продуктових магазинів. Більшість будинків по обидві сторони вулиці старезні і ще довоєнні – архітектура вражає. По центру вулиці де-не-де розміщені зручні лавочки, а
біля них ростуть невеличкі деревця, посаджені вмілими руками чернівчан. Із вулиці Ольги Кобилянської відкривається краєвид на одну із перлин міста – Свято-Духівський кафедральний собор. Загалом про цю пішохідну зону складаються найпозитивніші враження. Ми тут відпочили, купили сувеніри, помилувалися древньою архітектурою, зробили красиві фотографії.
Поблизу Палацу урочистих подій студенти зробили фото на згадку.
Вразило те, що на темній полосі бруківки поблизу тротуару різними мовами написано назву міста.
Погулявши ще трохи незвично вузькими, але довгими вуличками Чернівців - нагуляли добрий апетит і вирішили пообідати. Місцева кухня чимось нагадує домашню. У кав'ярнях пропонують зігріваючі напої, а у ресторанах - широкий вибір страв. Примітно те, що піца - універсальна для Чернівців страва - вона є в меню як кав'ярень так і розкішних ресторанів.
Починало сутеніти і ми зрозуміли, що наступив час закінчення нашої подорожі…І стало трошки сумно, не хотілось покидати таке прекрасне місто. Але слід дивитися на все оптимістично. Ми впевнені,що знайдемо привід та час ще раз сюди повернутися!!!
Викладачі Тлумацького коледжу Львівського НАУ:
Кітура Світлана Антонівна, Гуцуляк Мирослава Михайлівна та
студентка 12 групи Тлумацького коледжу Львівського НАУ Гут Леся.