Проблема безробіття молоді є однією з найактуальніших на сьогодні. Закінчення навчального закладу несе за собою невизначеність з місцем роботи за фахом, або взагалі її відсутність. Роботодавці часто висувають умови, які не може задовольнити молодь. Це пояснюється тим, що потрібні досвідчені працівники, а досвіду роботи у молоді, яка нещодавно закінчила навчальний заклад, ще не має. Саме це і зумовлює значне безробіття молоді віком 15-24 роки, що відповідно складає 17% до кількості економічно активного населення, призводять до невпевненості молоді в завтрашньому дні.

Згідно зі статистичними даними в Україні функціонують приблизно 920 вищих навчальних закладів: 350 університетів і академій та 570 технікумів і коледжів. У попередньому році було зареєстровано 931642 випускники, з яких тільки 19,5 % отримали направлення на роботу з допомогою навчальних закладів .

Щороку чотирьом випускникам з п’яти припадає самостійний пошук робочого місця без допомоги навчальних закладів. Аналіз опитування трудової орієнтації випускників вищих навчальних закладів показав, що майже дві третини випускників за 2-3 місяці до закінчення навчання не знають свого майбутнього місця роботи.

У 2010-2011 навчальному році проводилось дослідження студентів на предмет вивчення їх мотиваційних очікувань щодо майбутньої зайнятості. Так, студенти, які навчаються за бюджетні кошти, не відчувають себе більш захищеними у майбутньому працевлаштуванні. Переважна більшість студентів (78%) занепокоєна з приводу майбутнього працевлаштування, 2% про це ще не замислювались, а 20% студентів не переймаються своїм працевлаштуванням, проте 8% із них не впевнені, що отримають бажану роботу. Остання категорія студентів належить до тих, хто поступиться своїми вимогами щодо майбутньої роботи .

З метою формування у молоді зважених підходів до вибору професій, необхідно проводити інформаційно-роз’яснювальні заходи. Також державі необхідно негайно змінювати політику щодо зайнятості молоді.

На державному рівні необхідно запропонувати ряд заходів, щодо створення умов для підготовки кваліфікованих фахівців і робітників відповідно до умов сучасного виробництва. Держава, в свою чергу, повинна виконувати задекларовані у молодіжному законодавстві гарантії, приймати та реалізовувати регіональні молодіжні програми.

Зрозуміло, що система заходів щодо зниження рівня безробіття молоді не обмежується наведеним, існує багато можливостей для творчого пошуку шляхів виходу зі складної ситуації, що склалася зараз на ринку праці, але у будь-якому разі тільки комплексний підхід до розв’язання проблеми дозволить досягти певних позитивних зрушень у сфері працевлаштування молоді в Україні.

Таким чином, сама реалізація ефективної молодіжної політики, можлива лише завдяки співпраці між державою, роботодавцями, навчальними закладами і самою молоддю.